Олег Юшкін: „Я встиг по-справжньому захопитися тренерською роботою”

Наприкінці минулого сезону БК „Одеса” проводжав з паркету свою легенду – 33-річний захисник Олег Юшкін вирішив завершити кар’єру гравця й перейти у тренерський штаб свого клубу.

Разом з ще одним ветераном Олександром Чаусовим, він склав тандем помічників Віталія Лебединцева. Проте, „не так сталося як гадалося” – ще перед стартом чемпіонату УБЛ, „Одеса” вирішила розпрощатися з американським захисником Адріаном Пледжером, але заміни легіонеру „чорноморці” вчасно не знайшли. В такій ситуації Юшкіну довелося ще раз довести правдивість вислову „не старіють душею ветерани”, і під овації публіки у перший ігровий уікенд УБЛ знову вийти на майданчик, прикривши проблемну позицію у рядах своєї команди. Як далося Юшкіну таке рішення ми спитали в самого граючого тренера.

- І все ж – чим тренерському штабу „Одеси” не сподобався Адріан Плед жер?

- Перш за все він не підійшов нам за критерієм „ціна-якість”. Загалом до нього було чимало претензій навіть на протязі передсезонного збору. На відміну від інших гравців Пледжер під час підготовки до чемпіонату не виправляв власних помилок.

- Олег, це була ваша ініціатива – в екстреній ситуації повернутися до активних виступів?

- Це була перш за все моя ідея. Хоча перед початком сезону я встиг провести лише три тренування, а до цього сім місяців не виходив грати на майданчик. Зрештою я вже був твердо налаштований завершувати кар’єру гравця, але в нас з’явилася проблема на тренуваннях – для двосторонньої розминки „п’ять на п’ять” не вистачало однієї людини, тому я приєднувався до однієї зі сторін. Потім необхідно було обрати 12-ту людину для заявки на матч з „Говерлою”. Під час тренувань я зрозумів, що ще більш-менш тримаю себе у формі й вирішив, що варто спробувати.

- У психологічному плані вам дався легко цей перехід?

- Ну не так-то й багато часу я до цього був у статусі тренера, тому звісно, чергова зміна амплуа далася досить легко. Зараз я тренуюся з командою, думаю, що найближчі матчі буду у заявці. А чи вийду грати – скаже тільки головний тренер.

- І все ж ви напрочуд швидко освоїлися на тренерському містку.

- Насправді я захопився цією справою ще з кінця минулого чемпіонату: з квітня, коли у Суперлізі відмінили матчі за 9-12 місця, я почав підключатися до селекційної роботи у „Одесі”, брав участь у комплектації команди, і швидко втягнувся.

- Чи не „підколюють” на цю тему гравці, з котрими ви ще вчора грали на одному паркеті?

- Хіба що по-дружньому. Всі ж розуміють, що зрештою, за сезон-другий теж опиняться у тренерському цеху, роки - надто невблаганна річ.

- Що входить у ваші з Олександром Чаусовим тренерські обов’язки?

- Усестороння допомога Віталію Лебединцеву - скаутінг, нарізки матчів суперників, складання графіків тренувань і їх проведення, та багато іншого.

- В міжсезоння до Одеси переїхав цілий десант молоді з БК „Київ” – Лебединцев, Подолян. Подейкують, що в столиці молодим гравцям приділяли достатньо уваги хіба що тренери дублю, але ніяк не основної команди. Як з цим у „Одесі”? Ви займаєтесь індивідуально з новобранцями?

- Взагалі-то в нас всі тренування розраховані саме на індивідуальне зростання гравців. Одначе, як би баскетболіст не тренувався – головним показником його майстерності буде кількість часу, котру він проводить на майданчику й рівень гри, що він демонструє за цей час. І я можу гарантувати, що в „Одесі” і Подолян, і Лебединцев отримають достойну практику, і зможуть підвищити свій ігровий рівень.