Рімантас ГРІГАС: "В Литві "Будівельник" і досі популярний". Частина 2

У другій частині інтерв`ю сайту УБЛ наставник "Будівельника" розповідає про те, чому тренер зобов`язаний бути емоційним, про свої відносини з гравцями і про те, чому в Литві "Будівельник" і досі популярніший за всі українські клуби.

Продовження.

Початок інтерв`ю: Рімантас ГРІГАС: "Ненавиджу ділові костюми!".

 
ТИ "БУДІВЕЛЬНИК"? ЗНАЧИТЬ ТИ БОРЕЦЬ!
 
- На лінії майданчику ви відрізняєтеся своєю імпульсивністю, постійно переживаєте, один за одним йдуть спалахи емоцій. Це національна риса, чи професійна?
- Емоційність – це ознака багатьох тренерів, подивіться на того ж Гірскіса, яким він буває під час матчів. Але ж зрозумійте, емоції потрібні не тільки тренеру, вони потрібні команді! Просто є багато баскетболістів, котрі у грі ведуть себе напівпасивно. Й активні дії тренера змушують гравця побачити, що наставник – такий же як він, весь у грі, він теж хоче результату! Тоді вже баскетболіст не зможе бути флегматичним, він боротиметься, рватиметься вперед! Це відбувається і у нас в команді – і я радий, що з часом наші гравці все ж змінюють себе, стають агресивнішими, сильнішими, стають борцями на майданчику. Тому й тренер повинен бути борцем, гравець не може бачити його байдужості.
 
- Бачив, що тайм-аути в "Будівельнику" ви ведете трьома мовами, постійно переключаючись з англійської на російську, з російської на литовську. Це не складно?
- Зовсім ні – по-перше, є набір спеціальних термінів, котрий розуміють всі, по-друге, я вже адаптувався до російської мови, трохи звик, пригадав. І якщо є можливість щось пояснити гравцеві тією мовою, котру він краще розуміє – так і треба робити. Хоча від початку саме з російською були проблеми – останнім часом мало нею спілкувався. Знаєте, я народився в Клайпеді, це портове місто, де російською розмовляють досить багато. А от в Каунасі, в котрому я живу останні роки, російська мова не поширена.
 
- Чи є для вас мірою професіоналізму гравця той час, котрий він проводить на майданчику після тренувань, позаурочно?
- Звичайно, гравець повинен працювати додатково, коли відчуває, що йому потрібно щось підтягнути. Але загалом вважаю, що баскетболіст повинен перш за все добре працювати саме на основних тренуваннях, тому що його підготовка повинна йти саме через план тренера.
 
- І хто ж серед "будівельників" відрізняється особливою працелюбністю?
- Це й Сліпенчук, й Зіммерман, і Томас. Хотілося б, щоб і Сергій (Горбенко) приділяв цьому більше уваги. Хоча зараз вся команда збирається вже раніше, ніж заплановано тренування, і вже за 10-15 хвилин до тренувань хлопці щось відпрацьовують, входять у процес. І це правильно. В нас багато молодих гравців – ті ж Горбенко й Орленко 1985 року народження, ще молодший Яковлєв, - до речі дуже здібний хлопець росте. В них ще все попереду і їм потрібно трохи працювати й самим, поза основних тренувань.
 
- Посеред сезону в вас стався цікавий епізод з Далібором Дьяпою. Здавалося, що після скандального переходу з "Пульсару" в "Одесу" і провалу в новій команді, гравець вже втрачений, принаймні для українського баскетболу. Але ви взяли його на оглядини, потім місяць примушували скидати вагу і зрештою дали йому шанс. Ви одразу побачили в ньому перспективу, чи просто пожаліли гравця?
- Ні, пожаліти не пожалів, просто було видно, що в нього є можливості грати так, як потрібно нашій команді. Зараз Далібор ще не такий, яким повинен бути, але він старається, наполегливо працює. Головне – у Дьяпи є гарне баскетбольне мислення. Тепер йому залишається ще трохи скинути зайву вагу і надолужити відсутність серйозних навантажень у період простою, - тоді він зможе сильно допомогти „Будівельнику”.
 
- Запам’ятався епізод, коли в тренувальній зустрічі "будівельників" з "Черкаськими Мавпами" Дьяпа піддався на провокацію суперника і поліз в бійку з Андрієм Малишем. Що будете робити з такою нестриманістю форварда?
- Взагалі там був взаємний фол, Малиш теж вдарив Дьяпу. Але я сказав йому після матчу: „Далібор, роби що хочеш, але якщо такі дії зашкодять команді – будемо штрафувати, і серйозно”. Він все зрозумів. Дьяпу можна зрозуміти – балканці в таких ситуаціях не стримують себе, в них гаряча кров. Їх часто провокують, і вони самі вміють провокувати.
 
 
УБЛ В ДЗЕРКАЛІ ЄВРОПИ
 
- В Литві кілька разів на рік ви зустрічались за найпринциповішим суперником – "Лєтувос Рітас". Ці матчі завжди викликали величезний резонанс. Вам не вистачає в Україні атмосфери "дербі"?
- Я вам скажу, що в УБЛ кожен матч – це дербі. Чим хороша ліга – так це рівністю своїх клубів, ніколи не можна вгадати, якою перед тобою предстане команда, котру вчора ти обіграв навіть очок у 30. Але насправді дербі і принципові матчі починаються з плей-офф. Там – виснажливі серії, там потрібно готуватися так, щоб кожна нова гра була сюрпризом для твого опонента.
 
- Зараз по всій Європі чемпіонати об’єднуються – створені Балтійська, Адріатична, Балканська ліги. В Україні ж навпаки – чемпіонат розколовся. Вас це не дивує?
- Ну звичайно, добре було б, якщо б українські клуби грали в одній лізі, але ж в іншому плані ми маємо два чемпіонати і тепер в Україні грають одразу 18 професійно організованих команд – це теж плюс українському баскетболу. І якщо на наступний сезон зберегти всі клуби й об’єднати в одну лігу, то Україна отримає просто відмінний єдиний чемпіонат – великий і цікавий. Країна величезна, і мати в її першості лише 10 чи 12 команд – ну це замало. Найменше, як на мене, потрібно 16 клубів. Розбийте їх на дві підгрупи, розкладіть по різних системах, але кожне місто чи містечко повинно мати свою команду, до котрої тягнулися б глядачі. Чим більше людей гратимуть, тим швидше в Україні підійматиметься баскетбол, тоді й збірна повернеться до свого колись високого рівня.
 
- Є таке спостереження – на литовських тренерах особливо вдало виглядають ділові костюми, це вже частина іміджу на міжнародній арені. В повсякденному житті ви надаєте перевагу саме діловому стилю?
- Ні в якому разі! Люблю спортивний стиль, адже половину життя проводжу у залах. В іншому – притримуюсь стилю "що вигадає дружина". А от ділові костюми – не люблю. Хоча й доводиться в них ходити досить часто, але для мене вони більше є робочою уніформою.
 
- "Жальгіріс", "Будівельник" - два гранди радянського баскетболу. Продовжуючи логічний ряд, може в майбутньому задуматися про ЦСКА?
- Ну ні. Треба працювати тут. „Будівельник” – це прославлений клуб, і в Литві його ім’я і традиції – це не порожній звук, хотілося б повернути команді її давню славу. Скажу так, можливо після промо-кубку ВТБ в мене на Батьківщині широко взнають і про БК „Київ”, але досі український баскетбол в литовця асоціюється саме з „Будівельником”, його знають, його добре пам’ятають. У всіх в пам’яті залишився той фінал чемпіонату СРСР – між київським і каунаським клубами. Той же "Київ" – команда непогана, але поки вона нічого не виграла на міжнародні арені, а „будівельників” знають як учасника і переможця сильного радянського чемпіонату, що, за великим рахунком, був престижним міжнародним турніром.
 
- Мабуть пам’ятають і вдалі виступи за "Жальгіріс" колишньої зірки "Будівельника" Григорія Хижняка? Адже саме в складі каунаського клубу він колись встановив й досі не побитий рекорд Євроліги за кількістю блок-шотів в одному матчі.
- Якщо не помиляюсь – в Литві теж ще тримається один з його рекордів у чемпіонаті країни, здається – за реалізацією штрафних, точно не пам’ятаю. Гриша був улюбленцем публіки в Каунасі, - і грав дуже здорово, і з вболівальниками вмів поспілкуватися, завести трибуни. Хижняка добре пам’ятають в Литві. Жаль, що тоді так вийшло – клуб не зміг платити Григорію стільки, скільки йому пропонували в іншій команді, і Гриша пішов. Але є таке твердження – кожен гравець, як і тренер, повинен знайти свою команду, де він зможе себе максимально реалізувати. Так от „Жальгіріс”, на мою думку, був саме командою Хижняка. Мені здається, що він повинен був тоді залишитися в Каунасі.
 
- Які чемпіонати, окрім Балтійського і литовського, тепер найбільше приковують вашу увагу?
- Постійно слідкую за іспанською і російською лігами – як на мене, це два найсильніші чемпіонати континенту, з невеликою перевагою Іспанії, там все ж рівніший склад команд. Дивитися матчі цих чемпіонатів завжди корисно. Чому? Тому, що баскетбол завжди рухається вперед, як потяг, і ти повинен безперервно стежити за його новинками, щоб не відстати від цього потяга, а йти в рівень з ним.

Дмитро ДОРОШЕНКО, УБЛ

Топ-матеріали:

Рімантас ГРІГАС: "Ненавиджу ділові костюми!". Частина 2	Євроліга: бєлградський "Партизан" проривається в Топ-16!	Головна тема Форуму: "Сваволя ФБУ у Кубку України"	Фелікс КОЯДІНОВИЧ: "В баскетболі дуже мало справжніх Друзів"

Читайте також:

Рімантас ГРІГАС: "Ненавиджу ділові костюми!". Частина 1

"Будівельники" й "мавпи" зруйнували три рекорди Ліги!

"Будівельник": мінус Уезерс, плюс Яковлєв