Рімантас ГРІГАС: "Ненавиджу ділові костюми!". Частина 1

"Мені чим далі, тим більше подобається ваш національний гімн, - сказав наставник "Будівельника", коли ми влаштувалися на трибунах під час одного з баскетбольних матчів у столиці. – Іноді мелодію потрібно прослухати багато разів, щоб ти її по-справжньому зрозумів. Це той самий випадок".

І дійсно, здається, що день за днем Рімас Грігас дедалі краще розуміє Україну, гостріше відчуває її потреби. Зокрема литовець каже: "При комплектації українських команд ми повинні бути націоналістами", і сам втілює цей принцип, дедалі більше "українізуючи" "Будівельник". Чому? Тому що для багаторічного наставника "Жальгіріса" колишня слава київського гранду радянського баскетболу дійсно не порожній звук.
 
"ЖАЛЬГІРІС"  І "ВЕЛИКА ДЕПРЕСІЯ"
 
- Рімасе, коли ви вперше побували в Києві? Як змінилося місто з того першого побачення?
- Це було дуже давно, ще за Радянського Союзу. Пам’ятаю, Київ мені дуже сподобався, красивий, зелений, чим нагадував мій Каунас. Але все змінюється, і я змінююсь – тепер сприймаю Київ по-іншому. За роки він не втратив своєї краси, він розвивається шаленими темпами, що й не дивно – столиця є столиця, вона розбудовується найшвидше. Цього не можна сказати про інші міста України, в котрих я побував.
 
- На вашій Батьківщині немає такого тяжіння до індустріалізації?
- Ну Каунас як був промисловим містом так їм і залишився, хоча, звісно, місцеві заводи тепер працюють менше. Але ж, як відомо, Литва багата не індустрією, а своїми людьми.
 
- Каунас багатий, зокрема, "Жальгірісом". Скажіть, як так вийшло, що для збанкрутілого клубу, що є національною гордістю країни, в Литві не знайшлося інвестора? Адже подейкують, що команда знайшла зарубіжного спонсора.
- Поки що ні... Зараз лише ведуться переговори, а ситуація в клубі і далі складна. Справа в тім, що Литва – дуже маленька країна. Населення 3,5 мільйони – в самому лише Києві, мабуть, більше. Там немає великих підприємств, заводів. Але є щонайменше дві потужні баскетбольні команди, та навіть і більше. До цього сезону Росія вже встигла непомірно здійняти планку зарплат в європейському баскетболі, тому з кожним роком "Жальгірісу" і іншим балтійським клубам було все важче утримувати в себе зіркових гравців. Тепер, з настанням кризи, спонсори цих команд повинні думати про те, як самим вижити, не те що б фінансувати баскетбольні команди.
"Жальгірісу" як могла допомагала лише мерія міста. Тому нині доводиться розраховувати тільки на інвестиції з-за кордону, з більш фінансово потужних країн. В Латвії, до речі, твориться те ж саме. Від ризьких "армійців" пішов литовський тренер Рамунас Бутаутас, - наставник нашої національної збірної, з "Баронс" пішли і тренер, і гравці, в клубах урізаються зарплатні. Тобто ситуація складна, просто не кожен клуб це насмілюється показати. Ну а подивіться на українську Суперлігу – місцеві клуби теж мають серйозні проблеми.
 
- Економічні процеси позначаться і на юнацькому баскетболі?
- Звичайно, криза відіб’ється на всіх вікових категоріях, від цього нікуди не подітись. Скажімо, як відомо, в Литві баскетбольні школи платні, але ж тепер багато сімей змушені економити, тому діти попадатимуть в школи рідше. Єдине що скажу, криза – це проблема не вічна. Криза мине, а баскетбол залишиться.
 
- Довгий час ходили чутки, що в Литві відбувається конфронтація між двома поколіннями тренерів – загартованими авторитетами як Йонас Казлаускас, і молодими й голодними до титулів талантами як Рамунас Бутаутас і Кесутіс Кемзура. А на чиїй стороні ви?
- А я не сказав би, що є такий конфлікт. Просто є кілька тренерів, котрі мають здорові і нездорові амбіції, й сперечаються між собою. І це нормально, це природно, а в цілому - ми всі поважаємо один одного. Особисто я в добрих відносинах і з молодим Кемзурою, котрий є моїм учнем, і з Казлаускасом, і зі своїм добрим другом Рімасом Гірскісом, з Ендріяйтісом з "Сумихімпрому" – з усіма регулярно зідзвонююсь, спілкуюсь. Деяке напруження між тренерами було на Олімпійських Іграх, де між собою грали Литва тренера Бутаутаса і Китай на чолі з Казлаускасом – тоді Йонас говорив, що литовські баскетболісти надто грубо грали проти китайців й явно не добрали фолів. Але вся дуель проходила лише на словах. Можливо, тут замішані амбіції молодого тренера, котрий взявся за команду Литви, і колишнього, дуже успішного, її наставника.
 
- У короткий період незалежності – між виходом зі складу Російської імперії і радянською анексією в 1940 році, Литва стала другою (після Латвії) державою, що здобула титул чемпіона Європи з баскетболу. Чому саме в Литві тоді так поширилася ще не дуже популярна в Європі гра?
- Литва була чемпіоном континенту навіть двічі - в 1937 і 1939 роках. Так, справа в тому, що в ті часи в Литві було багато емігрантів, котрі їхали на заробітки в США. Там вони вчилися, працювали і спостерігали за грою, котра вже набула популярності в Америці. Ці ж люди й привезли в Литву баскетбол. Гра сподобалась нашим студентам, швидко поширилась по країні. Ну а коли вдалося виграти чемпіонат Європи, в Литві відбулося справжнє піднесення – адже до цього ми не були чемпіонами в жодному виді спорту, і тут прогриміли! Звичайно, відтоді всі діти почали грати в баскетбол. Як бачите, щоб вид спорту став популярним – потрібно щось виграти, і тоді люди підуть на трибуни.
 
 
З МАЙДАНЧИКУ – ПІД ВІНЕЦЬ
 
- Рімас, як ви зустріли Новий рік?
- За традицією – з сім’єю і друзями в Вільнюсі. Так склалося – в цьому місті в мене багато друзів, моя дружина родом звідти, тому, як правило, Новий рік святкуємо саме там. Цього разу було особливо цікаво: знаєте, в 2009 році саме Вільнюс оголошено культурною столицею Європи, тому в місті було грандіозне свято – видовищні світлові шоу, чудові феєрверки, на це приїхало подивитись дуже багато людей.
 
- І що ж вам подарували друзі, якщо не секрет?
- Ой, насправді різні були подарунки. Але ви ж знаєте, дарувати завжди приємніше, ніж отримувати – я от теж був "дідом Морозом", багато чого подарував своїм близьким. В нас більшість подарунків прийнято дарувати у Різдво. Але це винятково сімейне свято, котре кожен хоче зустріти в родинному колі. Ну а на Новий рік зустрічаємось з друзями, котрих не побачив у Різдво.
 
- А не доводилось зустрічати ці свята з командою?
- В "Жальгірісі" є традиція – команда зустрічається й проводжає старий рік, тут лунають побажання, розмови на різні теми. Далі всі роз`їжджаються до родин. А сам Новий рік особливо не відзначиш – вранці 31 грудня тренування, ввечері 1 січня – тренування, а 2 січня вже їдеш на матч Євроліги.
 
- В якому режимі тепер бачитесь з родиною?
- Так і бачимось – лише в такі перерви, як на різдвяні свята. В дружини в Литві робота, в моєї 10-річної доньки - школа, тому побачимось тепер мабуть, коли настануть весняні канікули – тоді вони приїдуть в Київ.
 
- Ви кажете, що ваша дружина теж грала в баскетбол. Ви й познайомились на майданчику?
- Ми з Вілією познайомились ще коли були студентами вільнюського "ІнФізу", вивчали баскетбол, я на третьому курсі, дружина на першому. Ох й давно це було – їй тоді ще не виповнилося й 20, мені десь 21…
 
- Що вам допомагає відволіктися від роботи?
- Насправді відволіктися від баскетболу важко – така робота, що після однієї гри вже думаєш про наступну, аналізуєш, робиш скаутінг. Скажімо, гравцям цим не доводиться займатися, тому їм трохи легше. Переключитися на щось інше можна лише коли завершується сезон, та й то – повинен пройти тиждень-два, щоб повністю абстрагуватися від роботи.
 
- І де любите проводити відпустку?
- Всюди – можемо поїхати на дачу, чи до моря. Буває, заїжджаємо у Крим – кожного року тижні на два їдемо до Алушти. Так, там трапляються проблеми з сервісом, але ж ми - діти, що росли в Радянському Союзі, до всього звичні. Буває так, що скажеш "все, більше ніколи сюди не приїду!", а через рік кажемо собі "та ні, давай поїдемо ще". В Алушті мені подобається повітря – там легко дихається, й погода – вона швидко змінюється, то небо в хмарах, йде злива, а за годину – сонце й спека.

Частина 2

Рімантас ГРІГАС: "Ненавиджу ділові костюми!". Частина 1	Євроліга: бєлградський "Партизан" проривається в Топ-16!	Головна тема Форуму: "Сваволя ФБУ у Кубку України"	Фелікс КОЯДІНОВИЧ: "В баскетболі дуже мало справжніх Друзів"

Читайте також:

 "Будівельник" - "Кривбасбаскет" - 111:88

Товариська зустріч "Будівельник" - "Черкаські Мавпи" - 89:100

"Будівельник" зазвучить по-новому!