Олександр Шостуха: "Змусили Спаркаса та Деккера вчити українську"

Скільки існує баскетбольний клуб "Говерла" - стільки він у ньому грає. А це, небагато-немало, сім сезонів. Він є рекордсменом за кількістю проведених матчів в івано-франківському клубі. Останні два сезони його неодмінно обирали капітаном команди. Він - це Олександр Шостуха. Тож, давайте познайомимось ближче з гвардійцем нашого клубу...

- Розкажи як ти потрапив у баскетбол?
- Баскетболом я почав займатися ще у школі в Рівному. Одного дня у школу прийшов тренер ДЮСШ, але на мене уваги, чомусь, не звернув. Тож я вирішив сам піти до нього і він мене таки взяв у секцію. З 13-ти років і понині я нерозлучний з цим видом спорту.

- Мабуть, у кожного молодого баскетболіста з Рівного є мрія потрапити до «Пульсару». У тебе були такі прагнення?
- Звісно ж такі мрії у мене були. Завжди ходив на домашні матчі нашої суперлігової команди, уявляв себе на майданчику у формі «Пульсару».

- А як виник варіант перебратися до «Говерли»?
- Було це у 2002-му році. До нас приїхала команда з Івано-Франківська на товариські матчі. І Сергій Степанович Шемосюк сказав мені, що у цих «товарняках» я маю зарекомендувати сабе, адже прикрапатська команда тоді була у пошуках молодих і переспективних гравців. І я сповна використав цей шанс - мене взяла «Говерла». Щоправда Шемосюк віддавав мене у цю команду з прицілом на те, що через декілька років поверне мене вже у склад «Пульсару». Проте, і понині я нерозлучний з «Говерлою».

- У складі франківського клубу ти граєш від самого початку його існування. Ти є рекордсменом «Говерли» за кількістю проведених матчів. Чи були у тебе пам’ятні поєдинки за цей час?
- Їх було багато, зараз усі й не пригадаю. Наприклад, коли ми в сезоні 2006-2007 боролися за потрапляння у фінальну частину вищої ліги, тоді вели боротьбу зі столичним МНТУ і все мало вирішуватися у двох матчах на майданчику суперника. Незважаючи на те, що нам потрібно було здобути тільки одну перемогу, у першому поєдинку ми програли з розгромним рахунком. Після завершення матчу гравці МНТУ вже почали фотографуватись та святкувати. Але у другій грі ми таки обіграли суперників «плюс 5» і вийшли до фіналу.
 
- Зараз ти проводиш вже сьомий сезон за «Говерлу». Який з них тобі найбільш запам’ятався?
- Дуже запам’ятався вищоліговий сезон 2006-2007, коли ми стали бронзовими призерами першості, а згодом – зайняли друге місце на Всеукраїнській універсіаді. Хоч перед тим, як показати такі високі результати, команда пройшла досить тернистий шлях. Знаєте, я переконаний, що крізь піт та біль, незважаючи на постійну фінансову нестабільність, ми намагалися усі ці роки досягати високих результатів і показували їх. Певний час у мене особисто навіть було велике бажання залишити це все, повернутися до Рівного, адже на мене там розраховували. Проте головний тренер Олег Пелех таки вмовив мене залишитися у клубі. Тепер за це терпіння і старання ми таки винагороджені появою такого потужного спонсора, яким є «Нафтохімік Прикарпаття» та участю в Українській баскетбольній Лізі. Це просто чудово!

- А якщо взяти до порівняння вищу лігу, в якій ви грали п'ять сезонів та УБЛ, які ти зміни відчув, в першу чергу?
- Зміни торкнулися абсолютно усього. Насамперед, хотів би відзначити дуже високий рівень чемпіонату УБЛ. Організація матчів дуже професійна. У нашому клубі, скажімо, працює дуже потужний штат людей, які організовують усе довкола нас, гравців, на найвищому рівні. Зараз ти знаєш, що повинен робити, які твої конкретні задачі - інше тебе не має хвилювати.

- Доречі, про гравців. Склад команди повністю обновився. Як ти, капітан «Говерли», сприйняв зміни у цьому плані?
- І справді, теперішній склад «Говерли» у порівнянні з минулим сезоном практично на 90 відсотків оновився. Прийшло багато гравців, деякі з яких, так би мовити, "з іменами". Більше того, вперше у історії клубу у складі з’явилися легіонери. І не один – а одразу шестеро! Щодо взаємовідносин у новому колективі хотів би зазначити, що усі ми одразу знайшли спільну мову, адже нам у короткий строк потрібно було знаходити взаєморозуміння на ігровому майданчику. У нас підібрався чудовий клектив.

- На твоїй позиції виступає один з найкращих гравців в історії вітчизняного баскетболу – Андрій Лебедєв. Чи багато в нього навчився за цей час?
- За цей час я і справді додав у своїй грі. Дуже багато вчуся на тренуваннях, скажімо, коли ми граємо один на один з Андрієм.

 
- А як знаходите взаєморозуміння з американськими легіонерами?
- Скажу так: ми в них вчимось, вони вчаться у нас. Наприклад, Тейт Деккер вчить нашу мову. Така сама ситуація із Патріком Спарксом. Вони нас навчили всім баскетбольним термінам на англійській мові для вільного спілкування на майданчику. У свою чергу, наші хлопці спілкуються з ними по мірі знання мови, але переважно, англійська мова у всіх на пристойному рівні.

- Гаразд, перейдемо безпосередньо до матчів чемпіонату УБЛ. Старт сезону був не досить вдалим для «Говерли». Чому?
- Як на мене, причина у тому, що у гравців не було зіграності, не розуміли одне одного бо до того всі грали у різних командах. Але прийшла людина, яка внесла у нашу команду нове бачення, нову тактику, людина, яка керує грою, наче деригент керує оркестром. Це – Патрік Спаркс. З його появою у «Говерлі» ми зробили помітний крок вперед.

- Знаково, що дебют Патріка Спаркса в «Говерлі» випав на принципове західноукраїнське дербі проти львівської «Політехніки», в якому наша команда досить сенсаційно здобула першу перемогу у чемпіонаті…
- Так, імениті суперники мабуть і не сподівалися, що ми будемо спроможні на таку гру після шести поразок на старті сезону. Але ми показали дуже класний баскетбол за рахунок вдалих дій і новачків – Спаркса та Кінлока.

- У наступних матчах команда тільки набирала хід. Свідченням цього стали чудові домашні перемоги над «Будівельником» та «Черкаськими мавпами».
- Цілком згідний з цим. Ми і справді взяли непоганий темп, у грудні здобули чотири перемоги у шести матчах. Як на мене, якби чемпіонат ще продовжувався, ми здобули б не одну перемогу. Але настала ця святкова перерва. Ми ще не знаємо, яким чином вона на нас вплине. Проте, усі команди знаходяться у рівних умовах. Щоправда, деякі клуби підсилилися новими гравцями...

- Зараз на команду очікує дуже нелегкий виїзд до Дніпропетровська та Запоріжжя...
- Що ж, їдемо на поєдинки з нашими прямими конкурентами. На данний момент, у взаємовідносинах з цими командами у «Говерли» паритет. Як буде цього разу..? Скажу одне – будемо дуже старатися відібрати очки у суперників.

- Цього сезону «Говерла» виступає у новому, більш пристосованому для змагань найвищого рівня залі манежу Коледжу фізвиховання. Кожен домашній поєдинок команди збирає щонайменше тисячу шанувальників баскетболу, які палко вболівають за вас. Як тобі така підтримка?
- Це, безперечно, додає тільки позитивних емоцій. Перший час якось було незвично - зал настільки передає нам свою підтримку, що навіть «мурахи по тілу бігають». А наші останні матчі проти «Будівельника» та «Мавп» взагалі зібрали повні аншлаги, з допомогою чого, ми здобули красиві перемоги.

- Напркінці року, що вже минув, ти одружився. Безперечно, отримав нові позитивні емоції, але разом із тим і додаткові проблеми. Чи не вплинуло це на тебе? А якщо вплинуло, то як?
- Сімейне життя абсолютно не впливає на баскетбол. Моя дружина у минулому сама займалася баскетболом, а тому, як ніхто краще знає, скільки часу та наполегливості вимагає професійний спорт.

- З ким із гравців «Говерли» ти підтримуєшь дружні стосунки?
- Взагалі ми усі разом - дуже дружній колектив. Просто з одними більше часу проводимо разом, з іншими – менше...

- Вже сім років ти мешкаєш у Івано-Франківську. Це місто, мабуть, вже стало рідним тобі, так само як Рівне, чи не так?
- Так, за цей час моє життя повністю зконцентрувалося в Івано-Франківську. Коли знаходжу час відвідати Рівне, там почуваю себе вже не дуже комфортно, нікуди практично не ходжу. Максимум – виходжу з братом пограти у більярд. А у Франківську у мене зараз повноцінне життя.

 
Анкета ОЛЕКСАНДРА ШОСТУХИ:

У вільний час: граю у комп’ютерні ігри, дивлюся фільми, проводжу час із сім’єю та друзями;

Остання прочитана книга: «Туман» Стівена Кінга;

Улюблений жанр кінофільмів: більше довподоби комедії;

Улюблена їжа: щось конкретно не можу виділити. Люблю смачно поїсти;

Улюблений навчальний предмет у школі: фізичне виховання;

Цінує у людях: доброту та чесність;

Мрія:  дати все найкраще своїй сім’ї;

Життєве кредо: потрібно боротися до останнього

 bcgoverla.if.ua